...

Щойно в голову прийшла жахлива думка... Мені здається, що я стаю тобою...
Так, саме зараз я звертаюся до тебе. Якщо ти читаєш це, то я сподіваюся, зрозумієш, що я пишу про тебе... Я не хочу стати ізгоєм, який постійно сидить вдома, поглиблений в інтернет, книги і ненавидить людей... І  в якого нікого не залишилося, крім комп'ютера й парочки колишніх кращих друзів, які в якийсь момент почали відвертатися від тебе... Або людей, від яких відвернулась ти...
Як колись відвернулась і від мене... Я не хочу ставати тобою, тому що вважаю, це найгірше, що могло з тобою трапитися... У тебе нічого не залишилось, крім свого, звичайно ж, "блискучого" розуму... Але повір, цього мало... Тебе вже ніхто не може зрозуміти, навіть сім'я... 
А я не хочу ставати тобою... Не хочу, не хочу, не хочу!!!

Зрештою, я не хочу, щоб людям, які мене кохають, було неприємно, як колись було мені... Я не хочу, щоб вони відчували те ж саме, як тоді я, коли ти, не подумавши ні про кого, крім себе, розвернувшись до мене "найприємнішим" місцем, пішла... Не хочу цього! 

Ні, цього не буде! Чуєш? І нехай зараз ти... не знаю, яка реакція в тебе: чи ти ковтаєш сльози, бо визнаєш, що я права; чи ти скептично посміхаєшся і не визнаєш, як завжди, нічиєї думки, крім своєї ... 

Але знай... Я ніколи не стану тобою!!!