Сьогодні видався якийсь метушливий день, але на завтра у мене заплановано в два рази більше справ, але це буде завтра.... А сьогодні ... прокинувшись, я відразу поїхала по справах...
Мені вже завтра вранці треба бути повністю зібраною, щоб не бігати по дому, як ошпарена та щоб нічого важливого не забути...
На цьому поки все...  побігла збирати валізу...

Вони неймовірні...

                                         

                                                                            

...

Щойно в голову прийшла жахлива думка... Мені здається, що я стаю тобою...
Так, саме зараз я звертаюся до тебе. Якщо ти читаєш це, то я сподіваюся, зрозумієш, що я пишу про тебе... Я не хочу стати ізгоєм, який постійно сидить вдома, поглиблений в інтернет, книги і ненавидить людей... І  в якого нікого не залишилося, крім комп'ютера й парочки колишніх кращих друзів, які в якийсь момент почали відвертатися від тебе... Або людей, від яких відвернулась ти...
Як колись відвернулась і від мене... Я не хочу ставати тобою, тому що вважаю, це найгірше, що могло з тобою трапитися... У тебе нічого не залишилось, крім свого, звичайно ж, "блискучого" розуму... Але повір, цього мало... Тебе вже ніхто не може зрозуміти, навіть сім'я... 
А я не хочу ставати тобою... Не хочу, не хочу, не хочу!!!

Зрештою, я не хочу, щоб людям, які мене кохають, було неприємно, як колись було мені... Я не хочу, щоб вони відчували те ж саме, як тоді я, коли ти, не подумавши ні про кого, крім себе, розвернувшись до мене "найприємнішим" місцем, пішла... Не хочу цього! 

Ні, цього не буде! Чуєш? І нехай зараз ти... не знаю, яка реакція в тебе: чи ти ковтаєш сльози, бо визнаєш, що я права; чи ти скептично посміхаєшся і не визнаєш, як завжди, нічиєї думки, крім своєї ... 

Але знай... Я ніколи не стану тобою!!!

Вечір гарної музики...і приємних спогадів

Другий вечір підряд мені підіймає настрій цінитель гарної музики, назвемо його К..
Деякі треки мені дуже дуже подобаються...
А сьогодні я вирішила пригади дитинство, точніше його частку, пов'язану з моїм захопленням(хобі).
Така ностальгія... Жгуче бажання повернутися до цього виду спорта... Але... На це потрібно дуже багато часу, а в мене мається протилежне. По-перше, 11 клас; по-друге, підготовчі курси; по-третє, немає партнера...Та ще декілька незначних "але".
Ось декілька фото, щоб ви зрозуміли, про що йдеться мова...

 

В той час, коли я займалася, більш за все я любила танцювати латину... А зараз, розумію, що подобається стандарт... Але для мене він складніший... 

Свобода...

Чи знаєш ти, що таке свобода? Знаєш, як це відчувати її, набравши повні легені? 

 Моя свобода - це море. Боже, як же я хочу на море... Я хочу вдихнути солоний запах, зайти по кісточки в воду й відчути, як маленьки рибки лоскочуть мої ноги... Хочу поринути в нього та відчути таку улюблену і приємну прохолоду... Як же я хочу, щоб воно, моє незабутнє море огорнуло кожну клітинку мого тіла... 

 Я так кохаю тебе, море!!!

Лише ти даєш мені можливість відчувати свободу, силу, впевненість в собі...

На своїй хвилі..

Рівно через 12 діб я опинюся в Коктебелі. З кожним днем, я розумію, що більше й більше цього хочу.Залишити всі проблеми в Донецьку й нарешті вже залізти в прекрасне море і поплавати від душі...

Міні-твір з теми, як я провела суботу

Сьогодні був один із чудових днів мого літа. Я нарешті купила майже все, що мені потрібно для школи. Шість годин по магазинах, але мої ноги не втомилися. А це дуже дивно...
Ходити по магазинах перед навчальним роком - це, явно, мій фетиш. Я полюбляю різні зотиши, блокноти, ручки та інші дрібниці... Крім цього, я купила дуже гарну шкіряну куртку, але не таку, як у всіх, а особливу. Спочатку вона мені зовсім не сподобалась, а коли я вдягла цю косуху, була приємно вражена... І без сумніву вирішила до каси.
Дуже давно я хотіла купити  Ritter Sport i Dove, але в скарбницях мого району їх не було. А сьогодні я нарешті здійснила цю маленьку мрію. Стосовно Рітера, я була розчарована... А ось Дав мене приємно порадував.

Моє "кіно"...

Вже вкотре за цей тиждень мені не вдалося додивитися сон. Як зазвичай, вони обриваються на найцікавішому місці. Мої сни - це мій ідеальний світ. Коли мені погано, немає настрою, я йду спати тому, що саме вві сні все буде добре... Саме вві сні здійснюються найпотаємніші мрії, плани на майбутнє. До того ж, завжди є надія, що сон втілитися в життя...
 Сон-це найкраще "кіно", яке я бачила...

Мені страшно уявити, що до кінця літа 2011 залишилось всього навсього 19 днів. Де моє літо? Де воно? Скільки надій я покладала на нього... Скільки всього треба було переробити... Нажаль, в мене не все, що бажала вийшло.
Зараз я перебуваю в стані передчуття відпочинку на морі...Все інше просто втратило сенс...
Залишилось 11 діб, а справ ще безліч... Саме жахливе, що все це треба зробити до того моменту, як поїду...
Радує те, що завтра з батьками поїдемо по магазинах... Багато треба купити, тим більш, що пізніше часу на це вже не буде.
Думки крутяться в голові, тому все що написала дуже не зв'язано між собою...

Наболіло...

Я люблю простих людей, простих у спілкуванні, простих у всьому...
Які не бояться виглядати дурнями, не бояться сказати маячню... З такими
людьми ти сам розкриваєшся, бо підсвідомо розумієш, що
тобі не перед ким викаблучуватися, тут усі свої!!!